Про проблеми страхування, точніше проблеми отримання страхового відшкодування, написано досить багато. Про це не говорили хіба що рибки в акваріумах. Однак, враховуючи те, що до автора продовжують звертатися страхувальники, в яких виникли труднощі в отриманні страхового відшкодування, було прийнято рішення висвітлити практичний підхід до проблеми страхування.

Відносини страхування складаються з двох важливих моментів:

• укладення договору страхування;
• отримання страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

Оскільки видів страхування існує велика кількість, для початку доцільно зупинитись на майновому страхуванні на прикладі так званих договорів добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО).

КАСКО (від іспанського casco — корпус судна) — страхування автомобілів чи іншого  транспорту (суден, літаків, вагонів) від збитків пошкодження чи викрадення. Не включає в себе страхування вантажів, що перевозяться (карго – cargo) та відповідальності перед третіми особами.

Відповідно до законодавства даний вид страхування є добровільним. Це означає, що, на відміну від обов’язкових видів страхування, умови страхування КАСКО визначаються за погодженням сторін. Зазвичай договори страхування КАСКО є типовими, розроблені кожною страховою компанією самостійно і не допускають внесення змін з ініціативи пересічного страхувальника. Виключення можуть бути зроблені для корпоративних клієнтів страхової компанії (великі автотранспортні підприємства, банки тощо).

Тому умови страхування КАСКО в різних страхових компаніях є різними. Звідси випливає, що часто вживаний вираз "повне КАСКО" не є коректним, оскільки в одного страховика КАСКО може виявитись "повніше" ніж в іншого. Термін "повне КАСКО" може стосуватися лише переліку страхових випадків, які покриваються договором, але він не відображає інших умов страхування (порядок розрахунку страхового відшкодування, прав та обов’язків сторін за договором тощо).

Укладення договору страхування

Укладення договору страхування – безумовно дуже важлива стадія відносин страхування. Хоча б тому, що вона закладає фундамент майбутніх відносин.
Як вже зазначалося, пересічний споживач послуг страхування не може змінити закладені в договорі умови. Досить часто страхувальник навіть не має можливості в повній мірі застосувати своє право на вільний вибір страховика. Для прикладу, банки, при видачі кредиту, "пропонують" застрахувати придбаний автомобіль (він же предмет застави) в страхових компаніях з переліку акредитованих у банку. Зазвичай такий перелік компаній не надто великий.

Правова природа та суть самої акредитації авторові цих рядків залишається не до кінця зрозумілою. Адже, банк у будь-якому разі не несе відповідальності за дії страховика. Так само і страхова компанія не має додаткових обов’язків перед страхувальником чи банком, окрім тих, що передбачені договором.
Однак, якщо при виборі страховика не скористатися "пропозицією" банку, то найвірогідніше останній відмовить у видачі кредиту.

Проте, якими б не були вигідними умови кредитування, варто ознайомитись з умовами страхування, які пропонуються "рекомендованими" компаніями. Адже може виявитись, що у разі пошкодження автомобіля Ви залишитесь зі своєю проблемою один на один. І це не пафосна алегорія, а слова людини, яка на практиці часто це бачить.
При цьому, правду кажучи, здебільшого у такій ситуації винні самі страхувальники.
Як приклад можна навести випадки, свідком яких неодноразово був автор, коли працював в страховій компанії. Часто доводилось бачити, як менеджер компанії, при підписанні договору страхування консультував клієнта щодо необхідних дій в разі настання страхового випадку: вказував на зазначені в договорі номери телефонів, за якими варто зателефонувати і повідомити про подію. Натомість клієнти переривали менеджера зі словами на кшталт: "Добре. Дякую. Я все вдома почитаю. А зараз мені ніколи, я поспішаю в банк. До 16-ї години маю встигнути оформити кредит".

Пізніше, під час врегулювання збитку, на обґрунтоване питання представника компанії чому було порушено умови договору страхування, страхувальник заявляв, що йому ніхто не пояснив, як треба було чинити, а договір написаний занадто дрібним шрифтом.

Але автор статті не має на меті ані критикувати сторони договору страхування, ані виправдовувати їх. Єдиною метою даної публікації є підкреслення очевидних фактів з однієї сторони, та звернення уваги читача на деякі менш явні, але не менш важливі нюанси з іншої.

Отже, на що варто звернути увагу при укладенні договору страхування (в даному випадку КАСКО).

Подання заяви про страхування

Для укладення договору страхування страхувальник подає письмову заяву. Зазвичай це формуляр, розроблений страховиком, в якому заповнюються відповідні дані. Важливо, щоб всі дані були заповнені правильно, оскільки в багатьох договорах страхування є посилання на заяву як на додаток до самого договору. Тому, якщо в заяві є неточності, їх потрібно або виправити та зробити застереження про це перед підписом, або наполягати на переписанні самої заяви без помилок.

В заяві є графа, де зазначається страхова сума, на яку клієнт бажає застрахувати автомобіль. Також може бути графа, де потрібно зазначити ринкову вартість транспортного засобу на момент страхування.

Отже, якщо страхувальник бажає застрахувати автомобіль на повну вартість, то ці величини повинні співпадати.
Ринковою вартістю нового транспортного засобу є його ціна вказана в договорі купівлі-продажу, укладеного з автосалоном. Підтвердженням цього є довідка з салону або рахунок

Якщо ж автомобіль вже був у вжитку, в т.ч. самим страхувальником, то його точна ринкова вартість може бути власникові невідома. Звісно, можна призначити проведення експертного дослідження, яке встановить цю величину, але зазвичай цього ніхто не робить. В такому випадку, ринкову вартість найчастіше встановлює сам страховик, в штаті якого працюють відповідні фахівці. Не хочеться ставити під сумнів кваліфікацію та добрі наміри цих людей, але виникає питання: як у момент написання заяви проведену ними оцінку транспортного засобу може перевірити клієнт, який немає спеціальних знань? А підписуючи заяву, клієнт погоджується з її змістом.

Щодо наслідків неправильного визначення ринкової вартості автомобіля йтиметься нижче, в розділі про врегулювання збитку. А вони (наслідки) не завжди приємні для страхувальника.

У випадку, якщо заява на страхування передбачає зазначення ринкової вартості автомобіля, а в страхувальника немає впевненості, що страховик правильно її визначив, доцільно перед підписом, або біля вказаної суми зробити помітку, наприклад: "ринкова вартість транспортного засобу визначена зі слів представника страховика".

Автор цих рядків не зустрічав жодного страхувальника, який би при укладенні договору отримав копію зазначеної вище заяви. У момент укладення договору страхувальник не замислюється про те, що вона йому може знадобитися. А дарма.
Можна спрогнозувати, що згодом, коли настане страховий випадок і прозвучить вимога надати копію написаної заяви, то представники страховика парирують: це внутрішній документ компанії, комерційна таємниця, або вигадають ще щось набагато вишуканіше.
Не вдаючись в тонкощі цивільного права можна з впевненістю стверджувати наступне: якщо заява є додатком до договору, то вона має укладатися в двох оригінальних примірниках. Тобто, якщо відмовляються надати копію, - вимагайте оригінал цього додатку. Вражає? Можливо, в такому випадку копію дадуть швидше.

Прочитавши ці рядки, дехто подумає: "От розумник!!! Хто буде сперечатися з страховою компанією. Можуть відмовити в страхуванні. А тоді й кредит не видадуть."
Можливо це і правда, але під час укладення договору від поведінки страховика залежить, отримає чи не отримає він страховий платіж. Тобто страховик певною мірою зацікавлений в залученні клієнта і буде прислухатись до його законних вимог. В даному випадку інтереси сторін частково співпадають: клієнт бажає укласти договір страхування, а страховик – отримати страховий платіж.

У будь-якому разі, в момент підписання договору страхування отримати копії необхідних документів набагато простіше, ніж на стадії врегулювання збитку.
При виплаті страхового відшкодування інтереси сторін діаметрально протилежні: страховик бажає мінімізувати виплату, а клієнт не бажає втрачати належне йому відшкодування. Наскільки за таких обставин страховик буде зацікавлений йти назустріч клієнту та надавати будь-які документи? Адже відмова у виплаті страхового відшкодування може ґрунтуватися на неправдивих відомостях, наданих при укладенні договору страхування.

Перелік страхових ризиків у договорі

Тут, зазвичай, особливої проблеми не виникає. Загальний перелік страхових ризиків у всіх страховиків майже однаковий. Головне перевірити, чи включені бажані ризики до застрахованих. Про це може свідчити відповідна відмітка в договорі навпроти ризику ("так", "V", тощо).

Порядок внесення страхових платежів.

Деякі договори страхування передбачають внесення страхового платежу частинами. Графік внесення платежів може бути зазначений як в самому договорі, так і в додатках до нього. При укладенні договору страхування на таких умовах слід чітко дотримуватись графіку внесення страхових платежів.

Але як бути, коли допущено прострочення чергового страхового платежу?
В такому випадку слід переглянути наслідки невчасної сплати страхового платежу згідно договору. Ним може бути передбачено, що він припиняє дію в разі прострочення оплати чергового платежу з дня, наступного за днем внесення платежу відповідно до графіку. Може виявитись, що оплативши черговий платіж із запізненням, клієнт не отримає відшкодування в зв’язку з достроковим припиненням дії договору страхування.

Так само договором може бути передбачено, що в разі прострочення оплати чергового страхового платежу договір діє пропорційно внесеному страховому платежу. Тобто, не доплатив 50% страхового платежу,- отримай 50% страхового відшкодування.

Конструктивна загибель

Про даний феномен договорів страхування можна розповідати багато. З основного хотілося б виділити наступне.

Конструктивна загибель – це такі пошкодження автомобіля, при яких вартість його відновлювального ремонту (або матеріального збитку) є більшою, ніж певний процент від вартості автомобіля (або страхової суми). Ця величина передбачена договором страхування і, як правило, складає 70%-80%. Однак, автору статті траплялись договори страхування, де транспортний засіб вважався конструктивно знищеним вже при 60% матеріального збитку.

Тут діє просте правило: чим більший процент – тим краще.
Разом з тим, варто звернути увагу на такі особливості. Деякі компанії визначають конструктивну загибель від страхової суми, зазначеної в договорі. Тому, якщо автомобіль застраховано на суму, суттєво меншу від його ринкової вартості, то може виявитись, що не надто тотальні пошкодження можуть призвести до визнання транспортного засобу конструктивно знищеним.

Визнання автомобіля конструктивно знищеним впливає на порядок розрахунку страхового відшкодування. В такому випадку від вартості автомобіля (або від страхової суми) віднімається вартість деталей автомобіля, що придатні до використання і франшиза, якщо вона передбачена договором.

Зрозуміло, що цей порядок не завжди вигідний для страхувальника з двох причин:

• по-перше, виплата є суттєво менша від матеріального збитку;
• по-друге, страхувальник для компенсації понесених збитків повинен витрачати час на збут "придатних", але вживаних запасних частин.

Порядок визначення розміру страхового відшкодування. Ремонт автомобіля

В договорі вказується, яким чином розраховується розмір страхового відшкодування. Він може визначатися на підставі рахунків ремонтного підприємства за відновлювальний ремонт автомобіля, звіту (висновку) автотоварознавчого дослідження або страховиком самостійно.
Цілком очевидно, що варто уникати договорів, за умовами яких розмір збитку визначається страховою компанією на власний розсуд.

Договором страхування може бути передбачено, що у разі пошкодження автомобіля, він повинен ремонтуватися на СТО, погодженому зі страховиком. В такому разі не зайвим буде наперед уточнити перелік рекомендованих СТО. Це дасть можливість скласти уявлення про рівень послуг та якість ремонту, на випадок настання страхової події.

Строки розгляду справи. Необґрунтована затримка виплати відшкодування

Зазвичай у договорі страхування передбачено два строки: на прийняття рішення страховиком і на виплату страхового відшкодування. Початок перебігу строків обчислюється з моменту отримання страховиком всіх необхідних документів, що підтверджують обставини страхового випадку і розмір збитку.
Проте, для страхувальника це не має особливого значення. Для того, щоб визначити останній термін виплати страхового відшкодування потрібно з моменту отримання страховиком останнього документу по справі відрахувати кількість днів, передбачених договором.

При перегляді умов страхування слід звернути увагу на порядок обчислення строків для виплати відшкодування. Не потрібно забувати, що скромна фраза "10 робочих днів" є ніщо інше як два тижні.

Автору цих рядків доводилось бачити договори страхування, в яких передбачено право страховика відкласти розгляд справи у випадку, якщо не всі обставини страхового випадку з’ясовані. Строк такого відкладення в деяких договорах сягає до 180 (!) днів. При чому, страховик вправі відкласти справу, наприклад, "у разі сумніву в обґрунтованості (законності) вимоги страхувальника про виплату страхового відшкодування". Тобто з цілком суб’єктивних причин. Не у випадку ненадання страхувальником потрібних документів, не у випадку порушення умов договору страхування, а у разі сумніву в обґрунтованості вимоги про відшкодування.
Невідомим залишається тільки для чого тоді в договорах страхування, як зазначено вище, передбачено строк для прийняття рішення, якщо компанія все одно може відкласти розгляд справи при наявності лише "сумніву в обґрунтованості (законності) вимоги страхувальника про виплату страхового відшкодування".

Угон

Часто в договорі страхування передбачено, що за ризиком "Угон" він починає діяти тільки з моменту встановлення сигналізації або іншого засобу проти викрадення. Тому, якщо цих засобів в автомобілі немає, то їх потрібно встановити в максимально короткий строк (адже страховий платіж заплачено за "повне КАСКО"). Крім того, встановлювати слід сертифіковані продукти, на офіційній станції з оформленням відповідних документів (чеки на придбання, акт виконаних робіт про встановлення тощо).

За загальним правилом, при незаконному заволодінні транспортним засобом (угоні) виплата страхового відшкодування проводиться в два етапи:

• перша частина (від 30% до 40%) – протягом 5-15 робочих днів за фактом угону (з моменту надання всього пакету необхідних документів включно з копією постанови про порушення кримінальної справи);
• решта страхового відшкодування може виплачуватися по-різному. Зокрема можливі варіанти:
  • після отримання страховиком копії документа про зупинення або закінчення досудового слідства;
  • після отримання страховиком копії документа про закінчення досудового слідства;
  • після спливу певного періоду з моменту порушення кримінальної справи.

Необхідно детальніше роз’яснити різницю між зупиненням та закінченням досудового слідства:
Досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:

1. коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
2. коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;
3. коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;
4. зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

Досудове слідство закінчується:

1. складанням обвинувального висновку;
2. складанням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
3. складанням постанови про закриття кримінальної справи.

Враховуючи специфіку справ про незаконне заволодіння транспортним засобом, кримінальна справа може бути закрита:

1. внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб;
2. щодо особи, яка не досягла на час вчинення злочину одинадцятирічного віку;
3. щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
4. щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;
5. щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;
6. якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора;
7. при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Поверхневий аналіз підстав для закінчення досудового слідства приводить до висновку, що закінчення досудового слідства можливе за умови, що правоохоронні органи виявили особу, яка вчинила викрадення. Інакше досудове слідство закінчити не можливо.
У разі, якщо вжито всіх оперативно-розшукових заходів, але особу, що вчинила злочин, встановити не вдалося, є підстави тільки для зупинення досудового слідства.

Отже, якщо в договорі страхування виплата частини чи всього страхового відшкодування залежить від закінчення досудового слідства, то такий договір можна укладати тільки у тому випадку, коли ним передбачений крайній термін, з настанням якого страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування і без підтвердження закінчення досудового слідства. Формулювання такої умови в договорі може бути різним, наприклад:
"остаточна виплата страхового відшкодування здійснюється після отримання страховиком копії документа про закінчення досудового слідства або закінчення шестимісячного строку з моменту порушення зазначеної кримінальної справи."

В іншому випадку страховик цілком законно може затримати виплату страхового відшкодування до моменту закінчення досудового слідства, який, з урахуванням вищесказаного, може і не настати.

Існують договори страхування, в яких передбачено, що виплата страхового відшкодування у разі угону здійснюється не поетапно, а одноразово. В такому випадку так само застосовуються правила цього розділу.

Арбітражне застереження

Обов’язково слід звертати увагу на зазначений в договорі страхування порядок вирішення спорів. В багатьох договорах страхування передбачена договірна підсудність,- тобто, при виникненні спору, він підсудний суду, зазначеному в договорі. Зазвичай це суд за місцем знаходження головного офісу страхової компанії.
Отже, у випадку порушення умов договору страховиком, страхувальники, які віддалені від головного офісу, будуть обмежені в можливості звернення до суду. Звичайно, вітчизняне законодавство дає можливість надіслати позовну заяву поштою і просити суд розглядати справу за відсутності позивача, але навряд чи це можна назвати ефективним способом захисту своїх прав.

Автор статті схильний думати, що таке застереження в договорі не дає підстав беззастережно довіряти такому страховику. Адже для укладення договорів страхування та отримання страхових платежів, ним створюються філії і відділення по всій Україні, в той же час як для захисту своїх прав споживачі повинні звертатися до суду, територіальне розташування якого є найбільш зручним для страхової компанії.

Радимо з насторогою ставитись до таких умов договору, оскільки вони зовсім не свідчать про бажання сумлінно виконувати договірні зобов’язання.

Наостанок варто підкреслити, що всі договори, які підписуються, повинні бути прочитані. Однак, якщо бракує часу на самостійне прочитання всього договору страхування, питання з положень, викладених вище, можна задати менеджеру або страховому агенту.
Слід зауважити, що на задані питання щодо умов страхування можна отримати досить чіткі та конкретні відповіді менеджера чи страхового агента, який займається оформленням договору. Проте, при з’ясуванні принципових умов, необхідно попросити, щоб вони підкріпили свої слова вказівкою на пункт договору, де це зазначено.
Може трапитись і навпаки. Прочитавши договір клієнт зауважує ряд невигідних для нього умов, на яких він не бажав би його укласти. Звернувшись до менеджера клієнт отримує відповідь, що дана вимога є необов’язкова, або, що її на практиці не застосовують. Ніхто не дасть гарантії, що такої точки зору будуть притримуватись спеціалісти при врегулюванні збитку.

Також слід підкреслити, що укладення договорів страхування та врегулювання збитків здійснюють різні підрозділи страховика. Тому спеціалісти, які готують справу для виплати відшкодування, тільки теоретично можуть знати про Ваші домовленості з менеджером при укладенні договору.

Читайте також на тему страхування КАСКО:

Повне КАСКО чи повне фіаско? Частина 2 – Врегулювання страхового випадку

... а також на тему страхування "цивілки":

Деякі питання страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів

Знову про “цивілку”. Що включають в себе витрати на поховання.