» рішення ВСУ, Судова практика © Мар'ян Коцан » 25 листопада 2009 року

В Україні долар не зазнає інфляції

Прострочення виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті (долар США) не зобов'язує боржника сплачувати кредитору інфляційні збитки.

Рішення Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 листопада 2009 року, м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого             Сеніна Ю.Л.,

суддів:                           Левченка Є.Ф.,         Охрімчук Л.І.,

Лихути Л.М.,            Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі зміненим в подальшому позовом до  ОСОБА_2 про стягнення 1 334 283 грн., що становить еквівалент 200 000 доларів США боргу за договором позики під  18 % річних з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання за договором, упущену вигоду та понесені ним витрати на правову допомогу, а також 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неповернення відповідачкою отриманої за договором грошової суми в обумовлений строк та заподіяння йому цим моральних переживань.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 070 600 грн. боргу з урахуванням 18 % річних, а також 33 544 грн. інфляційних коштів за 2007 рік та 78 153 грн. за  6 місяців 2008 року. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних коштів за весь час прострочення його виконання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов’язання за укладеним з позивачем договором позики, а тому відповідно до положень    ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні.

Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачці 200 000 доларів США, а остання зобов’язалася повернути гроші до 31 грудня                 2007 року зі сплатою 18 % річних за користування грошима, однак свого зобов’язання не виконала.

Встановивши, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, суд помилково застосував до виниклих правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні.

В частині стягнення суми основного боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу в цій частині слід відхилити і залишити рішення про стягнення 1 070 600 грн., що становить еквівалент позичених 200 000 доларів США за існуючим курсом української гривні до долара США на день розгляду справи судом першої інстанції з врахуванням 18 % річних за користування позиченими коштами.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст.ст. 339, 341, п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня             2008 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням рівня інфляції та ухвалу апеляційного суду м. Києва від            26 грудня 2008 року щодо залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням рівня інфляції відмовити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 070 600 грн. суми основного боргу з урахуванням  18 % річних за користування чужими грошовими коштами та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року в частині залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає. 

Опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень

Прокоментуй!

Ключові слова: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вгору