» Статті © Мар'ян Коцан » 3 жовтня 2010 року

Зміни до Цивільного процесуального кодексу України. Частина 1 – строки розгляду цивільної справи.

З набранням чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI зазнали змін 25 нормативно-правових актів. Серед них і процесуальні кодекси: Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України.

В першу чергу хочу звернути увагу на зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), оскільки він має важливе значення саме для фізичних осіб. При цьому, зупинюсь тільки на основних, на мій погляд, новелах.

При поверхневому ознайомленні зі змінами до ЦПК стає очевидним, що законодавець не в останню чергу зосередив свою увагу на скороченні строку розгляду цивільних справ. У світлі прийнятих змін це реалізовано кількома способами.

По-перше, безпосередньо скорочено самі строки для здійснення судом або учасниками цивільного  процесу певних процесуальних дій. Зокрема, відкриття провадження у справі (ст. 122 ЦПК, з 10 днів до 3 днів), призначення справи до розгляду (ст. 156 ЦПК, з 15 днів до 7 днів), продовження строку розгляду справи (ч. 2 ст. 157 ЦПК, з 1 місяця до 15 днів), апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК), призначення справи до розгляду в апеляційному суді (ст. 302 ЦПК, з 15 днів до 7 днів), строк на касаційне оскарження (ст. 325 ЦПК) тощо.

Теоретично це позитивні починання. Однак, як практикуючий юрист, запевняю, що і попередні строки багатьох влаштовували за умови…  дотримання цих строків судами.

По-друге, встановлено строки та порядок розгляду цивільної справи у випадках, в яких раніше вони не були передбачені. Серед них: строк розгляду апеляційної скарги (ст. 303-1 ЦПК) та строк розгляду касаційної скарги (ст. 330-1 ЦПК). Сюди також слід віднести необов’язковість проведення попереднього судового засідання та можливість суду відкласти його тільки один раз (частини 7 та 8 статті 130 ЦПК). Раніше таких строків взагалі не було передбачено.

По-третє, мінімізована можливість умисного затягування розгляду справи зацікавленою стороною, зазвичай відповідачем. Іншими словами створено передумови для якомога швидшого розгляду справи.

На цьому слід зосередитись детальніше.

Відповідно до нової редакції статей 27 та 131 ЦПК докази мають бути подані до або під час попереднього засідання, а якщо попереднє засідання не проводилося – до початку розгляду справи по суті. За попередньої редакції зазначених статей, достатньо було лише повідомити суд до або під час попереднього засідання про докази, які можуть бути долучені до справи і на які сторона буде посилатися.  Відтепер, самого декларування доказів не достатньо. Потрібно "викладати всі карти" одразу. Невчасно подані докази можуть бути не прийняті судом, якщо сторона не доведе поважність причин їх невчасного подання.

Оскільки покази свідка так само є доказом по справі, питання подання суду заяви про виклик свідка врегульовано також по-новому. Тепер її потрібно подати до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті (ст. 136 ЦПК). Прямої вказівки в кодексі на це немає, але слід вважати, що заява про виклик свідка, подана після початку розгляду справи по суті може бути відхилена судом, якщо сторона не доведе поважність причин їх невчасного подання.

Тепер підготовка матеріалів для подачі позову до суду потребуватиме ретельнішого підходу і в більшості випадків необхідним буде залучення професійних юристів і адвокатів. Особа, яка не має відповідних знань та практичних навичок ведення справ у суді не зможе належним чином оцінити і передбачити потребу в тих чи інших доказах. А відтак збільшується ризик програти по суті "виграшну" справу тільки через незнання процесуального законодавства.

До внесення змін, найпопулярнішим прийомом затягнути розгляд справи було оскарження ухвал, які не підлягали оскарженню. Наприклад, ухвали про відкриття провадження по справі.

Всім юристам відомо, що ця ухвала (крім випадків недотриманням правил підсудності) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Однак, в компетенцію суду першої інстанції не входило вирішувати питання по суті скарги. От і доводилось надсилати справу до апеляційного суду. Таким чином відповідач вигравав як мінімум два місяці часу. Крім того, цей спосіб зовсім не потребує розумових зусиль. Для зацікавленої сторони важливий сам факт апеляційної скарги, оскільки результат її розгляду наперед відомий.

Після внесення змін до ЦПК, це стало неможливим, оскільки у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Отже, такий спосіб "процесуального тероризму" не призведе до бажаного результату.

Так само зведена до мінімуму можливість "бомбардування" суд однаковими клопотаннями з одних і тих самих підстав. Точніше можливість"бомбардування" все ще є, однак згідно з новою редакцією статті 168 ЦПК розглядати таке клопотання суду потрібно тільки один раз. Про це постановляється ухвала. При наступному заявленні аналогічного клопотання з тих самих підстав, суд вправі, не розглядаючи, відмовити в його задоволенні.

Позитивно на строках розгляду цивільних справ мали б позначитись і зміни в статті 169 ЦПК щодо розгляду справ у відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи. Однак, це тема для окремої публікації.

Читайте також про зміни в ЦПК:

Частина 2 – скасування права сторін визначати територіальну підсудність

Частина 3 - Виклик до суду. Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

Прокоментуй!

Ключові слова: , , , , , , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вгору