Зі скасуванням статті 112 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) сторони більше не можуть визначати територіальну підсудність. На мій погляд ця зміна зіграє на користь споживачів, які укладають договори приєднання. Тобто договори, умови яких встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, які можуть бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Клієнт не може запропонувати свої умови договору. Такими договорами є: кредитні договори, депозитні договори, договори страхування та інші.

Зазвичай клієнти в останню чергу звертають (а в більшості випадків не звертають зовсім) увагу на визначення в договорі судової інстанції, в якій належить розглядати всі спори щодо виконання договору. В багатьох випадках банки, страхові компанії та інші організації, що мають власний штат юристів, завбачливо страхували себе від потреби "судитися" в інших регіонах. Для цього в договорі зазначалась умова, що всі спори розглядатимуться судом, за місцезнаходженням головного офісу банку чи страхової компанії. Таким чином, значно ускладнювався доступ до правосуддя клієнтам, які проживають у регіоні, віддаленому від головного офісу контрагента.

За таких умов, споживач, перед зверненням до суду, повинен був врахувати витрати, пов’язані з явкою в судові засідання (транспортні витрати, проживання, харчування та ін.). Враховуючи, що кількість судових засідань точно не можливо передбачити, клієнти неохоче розглядають питання захисту своїх прав в суді. Особливо, якщо "ціна питання" невисока.

Відтепер сторони договору позбавлені можливості самостійно визначати територіальну підсудність справ. Це призвело до того, що сторони спору зобов’язані дотримуватись підсудності цивільних справ, передбаченої Главою 1 Розділу ІІІ ЦПК.

За загальним правилом позови до фізичних осіб пред'являються в суд за місцем їх проживання, а до юридичних осіб – за їхнім місцезнаходженням.

Однак, кодексом, за певних обставин, передбачене право позивача обирати між кількома судами (альтернативна підсудність). Зокрема, статтею 110 ЦПК серед іншого встановлено, що:

-       позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору

-       позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Слід зазначити, що з моменту скасування статті 112 ЦПК (з 03.08.2010 року) умови договорів щодо визначення територіальної підсудності не дійсні.

Отже, відтепер, якщо підприємство хоче мати філію в певному регіоні, щоб пропонувати там свої послуги, воно має бути готове відповідати у суді цього регіону за порушення прав своїх клієнтів, .

Читайте ще про зміни в ЦПК:

Частина 1 – строки розгляду цивільної справи

Частина 3 - Виклик до суду. Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

Ключові слова: адвокат, альтернативна підсудність, внесення змін до ЦПК, договір приєднання, договір страхування, договірна підсудність, захист прав споживачів, зміни до цивільного процесуального кодексу, зміни до ЦПК, кредитний договір, територіальна підсудність