» Статті © Мар'ян Коцан » 28 вересня 2015 року

Регрес* до страхувальника по “цивілці”. Справедливість вища за Закон.

16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 Верховним Судом України викладена правова позиція, згідно з якою: "сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків".

Забігаючи наперед, скажу, що я цілком погоджуюсь з таким формулюванням права на регрес страховика, оскільки, за останні роки збільшилась кількість позовів страховиків до своїх страхувальників суто з формальних підстав. Зокрема, у випадку, коли останні не повідомили страховика про настання страхового випадку письмово, протягом трьох днів. Тобто, таку регресну вимогу від страховика страхувальник міг отримати навіть при умові, якщо він телефоном повідомив про випадок одразу з місця події, однак не подав протягом трьох днів письмове повідомлення. При чому, таке повідомлення має відповідати затвердженому МТСБУ зразку.

Ці положення закріплені в підпункті "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та  підпункті 3 3.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон).

На мій погляд, це не зовсім правильно, але так написано в Законі. При чому, написано доволі просто і недвозначно.

Однак, ВСУ, висловлюючи свою позицію, дійшов іншого висновку.  Якщо коротко, то він (висновок) полягає у тому, що у випадку, коли:

встановлено, що факт настання страхового випадку мав місце;

він зафіксований правоохоронними органами;

відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності;

сам позивач (страховик) його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування,

-- сам по собі, факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про стягнення коштів в порядку регресу.

Але такої вказівки в Законі немає. Підпункт "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону не містить жодних обмежень для застосування права зворотної вимоги, при наявності порушення строку письмового повідомлення без поважних причин.

У випадку оформлення ДТП правоохоронними органами факт страхового випадку встановлений у 100% випадків. За наслідками ДТП складається протокол і направляється до суду. У разі, якщо судом встановлено невинуватість особи, то і обов’язку відшкодування шкоди страховиком немає. В іншому ж випадку – є. Це у випадку зіткнення автомобілів. У випадку наїзду автомобіля і пошкодження майна одним автомобілем, встановлення вини взагалі не має значення, оскільки цивільна відповідальність в такому випадку настає незалежно від вини (ст. 1187 ЦК)

Право регресу у страховика виникає виключно після виплати страхового відшкодування. До моменту виплати страховик такого права не має.

Однак, згідно з правовою позицією ВСУ, виплата відшкодування автоматично означає визнання страховою компанією страхового випадку та погодження з розміром збитку. А відтак, (відповідно до тієї ж правової позиції) страховик втрачає право регресу з підстав невчасного повідомлення його про страховий випадок.

Отже, у випадку оформлення ДТП компетентними органами, враховуючи правову позицію ВСУ, норма підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону не діє взагалі.

В результаті маємо, що підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону дає право страховику звернутися з регресом у випадку невчасного повідомлення без поважних причин, а ВСУ встановлює ще додаткові, порівняно з Законом, вимоги для реалізації цього права.

Але чи співпадає логіка ВСУ з волею законодавця при прийнятті Закону? Особисто я сумніваюсь.

Підпунктом 37.1.3. пункту 37.1. статті 37 Закону встановлено, що невиконання передбачених Законом обов’язків з боку потерпілого дає страховику право для відмови у виплаті тільки у випадку, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Разом з тим, таких обмежень для страховика, при реалізації права регресу до страхувальника, Закон прямо не передбачає.

Виходячи з комплексного аналізу статей 37 і 38 Закону вбачається, що відносно підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону, воля законодавця була спрямована на право регресу страховика, у випадку наявності одночасно двох обставин:

- невчасного письмового повідомлення страхувальником (протягом 3 днів),

- відсутність поважних причин такого неповідомлення (невчасного повідомлення).

При цьому, поважність причин порушення строку повідомлення повинен документально довести страхувальник.

Жодних інших додаткових умов для реалізації права регресу законодавець для страховика не виставив.

Отже, в даному випадку, ВСУ допустив розширене тлумачення норми на користь страхувальників чи водія забезпеченого "цивілкою" транспортного засобу.

Враховуючи, що відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування здійснюється не тільки з метою забезпечення відшкодування шкоди потерпілим, а й з метою захисту майнових інтересів страхувальників, відповідні зміни мали б бути прийняті на законодавчому рівні.

Наприклад, як це прописано у відповідному Федеральному Законі РФ:

" К страховщику, выплатившему страховое возмещение, переходит право требования потерпевшего к лицу, причинившему вред, в размере произведенной потерпевшему страховой выплаты, если:

<…>

ж) указанное лицо в случае оформления документов о дорожно-транспортном происшествии без участия уполномоченных на то сотрудников полиции не направило страховщику, застраховавшему его гражданскую ответственность, экземпляр заполненного совместно с потерпевшим бланка извещения о дорожно-транспортном происшествии в течение пяти рабочих дней со дня дорожно-транспортного происшествия;"

Тобто, право регресу у страховика є тільки у випадку оформлення "європротоколу", коли обставини ДТП фіксуються без участі компетентних органів і є достатня ймовірність страхового шахрайства з боку учасників ДТП. В інших випадках такого права за страховиком не передбачено.

Підсумовуючи, хочу сказати, що на мою думку, дана правова позиція – це той випадок, коли рішення ВСУ є сумнівно законним, але абсолютно справедливим.

__________________________

*Регрес (право зворотної вимоги) - право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, звернутись до останньої з вимогою про повернення суми виплаченого відшкодування.

Прокоментуй!

Ключові слова: , , , , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вгору