» Статті © Мар'ян Коцан » 11 листопада 2015 року

Про іпотеку спільної сумісної власності

Недавно з різницею у два тижні (07.10.2015 та 21.10.2015) Верховний Суд України виробив  дві правові позиції щодо передачі в іпотеку майна, що є у спільній сумісній власності. Справи №6- 1622цс15 та № 6-1568цс15 відповідно.

За своїм змістом ці правові позиції тотожні з тією різницею, що у першому випадку йдеться про спільну сумісну власність подружжя, а в другому про сумісну власність жінки та чоловіка, що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

ВСУ покликається на статтю 578 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статтю 6 Закону України "Про іпотеку", згідно яких майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Ніби все зрозуміло. Немає згоди – не можна передавати в іпотеку. Але не все так просто.

Верховний Суд України визначив, що іпотека без згоди іншого співвласника може бути визнана недійсною тільки за умови, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором (наприклад, банк), діяли недобросовісно. Зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Це означає, що у разі, якщо згоди на передачу в іпотеку спільного майна не було отримано, то саме іншому з подружжя (співвласнику) потрібно це доводити. Крім цього, необхідно довести, що іпотекодавець та банк діяли недобросовісно. А працівники банку не знали і не могли знати, що по-перше, майно належить на праві спільної сумісної власності. А по-друге, іпотекодавець не отримав згоди іншого співвласника.

Так само майже неможливо довести, що іпотекодавець діяв недобросовісно.

Якщо у випадку з подружжям працівник банку має можливість визначити чи майно набуте під час шлюбу (штамп в паспорті іпотекодавця), то у випадку передачі спільного майна осіб, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу це неможливо.

Відтак, маємо ситуацію: іпотекодавець без згоди іншого співвласника (а можливо навіть всупереч його інтересам) передав майно в іпотеку, а втратити майно (свою частку) може інший з подружжя.

Я розумію, що права іпотекодержателя потрібно захищати інакше такий вид забезпечення виконання зобов’язань просто втрачає зміст. Але такою правовою позицією ВСУ поставив у вкрай незручне становище іншого з подружжя, і в ще гірше становище особу, яка проживає однією сім'єю з іпотекодавцем без реєстрації шлюбу.

Кредитор, іпотекодержатель (наприклад Банк) може зобов'язати умовами договору надати згоду подружжя, або не видавати кредит без такої згоди, або в умовах договору передбачити підтвердження/спростування наявності прав інших осіб на заставне майно. На противагу цьому, інша "половинка" може і не прослідкувати момент передачі спільного майна в заставу/іпотеку.

Цілком можлива ситуація, коли один з подружжя передає в іпотеку майно не тільки без згоди, але й без відома іншого з подружжя. У разі, коли жінка і чоловік проживають без укладення шлюбу третя особа (наприклад банк) взагалі може не знати про право спільної сумісної власності.

І в цьому випадку така правова позиція ВСУ захищає інтереси банків і ставить під удар інтереси іншого з подружжя.

Враховуючи те, що банки є юридичними особами, метою діяльності яких є отримання прибутку від видачі кредитів, залучення коштів, кредитно-касових операцій, на мою думку, всі ризики визнання недійсності забезпечення виконання зобов'язань мають нести саме вони. Крім того, в структурі банків є служба безпеки, яка нарівні з іншими кредитними підрозділами має перевіряти ці питання. У всякому разі має змогу це робити. Водночас, довести недобросовісний зговір іпотекодавця з банком іншому з подружжя буде практично нереально.

Крім того, не обов'язково можуть мати місце спільні недобросовісні дії іпотекодавця  з банком. Іпотекодавець може приховати і від банку факт спільної сумісної власності на передаване в іпотеку майно. Враховуючи, що йдеться про іпотеку в переважній більшості житла, то через недобросовісні дії одного з подружжя житла може позбутися ціла родина.

Виникає логічне питання. Чому за недобросовісні дії одного з подружжя відповідальність (цивільну) має нести інший? А в деяких випадках і ціла сім'я.

Прокоментуй!

Ключові слова: , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вгору