» Статті © Мар'ян Коцан » 28 січня 2016 року

Наскільки захищені “цивілкою” самі страхувальники

До тепер в основному писав про регрес страховика до страхувальника чи інших осіб. Особливо, що стосувалося так званої "цивілки". Але зараз все перевернулось з ніг на голову. Напишу про регрес страхувальника до страховика і ось чому…

20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 Верховним Судом України (далі – ВСУ) викладена правова позиція, згідно з якою можна стягувати збитки за наслідками ДТП безпосередньо з заподіювача незалежно чи його відповідальність була застрахована, а також незалежно від того чи повністю страховик виконав свій обов’язок по відшкодуванню збитків потерпілим.

Зразу хочеться відмітити наскільки така позиція іде в розріз з правовою позицією іншого високого судового органу – Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ).

Відповідно до постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року:

"…враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування…"

"У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування."

Отже, ВССУ визначав, що у разі, коли відповідальність особи застрахована, то стягувати з неї збитки можна тільки за її згодою. І така думка відповідає як законодавству, так і здоровій логіці. Придбав поліс, виконуєш вимоги закону – не маєш проблем з відшкодуванням збитків у випадку їх заподіяння.

Мета обов’язкового страхування відповідальності сформульована в ст. 3 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (далі – Закон №1961):

"Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників."

Яким же чином здійснюватиметься захист інтересів страхувальників світлі згаданої вище правової недавньої позиції ВСУ?

ВСУ зазначає: "У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності."

У мене, як у юриста, логічне питання: згідно якої такої норми і якого такого закону?

Де передбачено право особи, яка заподіяла шкоду, звернутись з регресом (чи в порядку суброгації, чи ще на підставі чогось, крім цієї постанови ВСУ) до страховика?

У Законі № 1961 такого права для страхувальника (він же заподіювач шкоди) не передбачено. У Законі України "Про страхування" теж. В цих актах законодавства передбачено тільки право страховика на регрес до страхувальника чи інших осіб.

У Цивільному кодексі України регрес передбачений тільки до особи, яка заподіяла шкоду (ч. 1 ст. 1191 ЦК).

Отже, прямої норми, яка б це передбачала немає.

Абзац 2 ч. 36.4 ст. 36 Закону № 1961 надає право страхувальнику отримати компенсацію його витрат тільки у випадку, коли такі витрати здійснювались за згодою страховика. В іншому разі страховик може відмовити в компенсації.

За відсутності чітко сформульованої в законі норми щодо права вимоги до страховика з боку страхувальника, чітко окресленого порядку такої вимоги, судова практика у таких спорах ризикує піти різними шляхами. Отже, продовжуючи сказане вище, роблю висновок, що захист майнових інтересів страхувальників має лише декларативний характер без реального і чіткого механізму його реалізації.

Відтак постає друге логічне запитання. А для чого тоді цей вид страхування? Тільки щоб не штрафували?

Адже коли потерпілі звернуться з вимогою до заподіювача шкоди, то останній зобов’язаний відшкодувати шкоду. А потім ще витрачатись на юристів, щоб звернутись з вимогою до страховика. Крім того, судовий збір (який зараз не маленький), тяганина. І в кінцевому результаті можна нічого не отримати.

Череда витрат нервів, часу і грошей в нікуди. І це при тому (увага!), що колись ти, як законослухняний громадянин придбав (найперша в череді грошових витрат плата) страховий поліс.

Написане далі я спочатку не хотів викладати. Але потім таки вирішив. По-перше, тому, що у страховиків є власні юридичні підрозділи, які швидко до цього додумаються. А по-друге, на мій погляд, це дуже яскрава ілюстрація. Отже…

Якщо, приміром, страховик виплатить за смерть особи ОДНУ тисячу гривень, то все решта зобов’язаний сплатити винуватець ДТП якщо до нього звернуться з вимогою. В світлі прийнятої постанови ВСУ ця ситуація цілком законна, оскільки підпадає під критерії, зазначені у ній. Погляньте самі:

-       Вказаної суми не достатньо для відшкодування шкоди? – Не достатньо.

-       Потерпілі мають право звернутись до винуватця? – Завдяки такому правовому висновку віднедавна мають.

У мене все. Занавіс!

Прокоментуй!

Ключові слова: , , , , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вгору