Потреба в даних поясненнях виникла у звязку з запереченнями страховика по справі про стягнення страхового відшкодування. Оскільки страховик спирався на правила страхування як на обов'язковий документ, яким слід керуватися суду, мені довелось заперечувати таку його позицію.

Судді [назва суду]

Представник позивача: Коцан Мар’ян Васильович
вул. Героїв УПА, 71, офіс 103, м. Львів, 79015]
тел.: (067) 342-52-52
По справі № _______

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ

до позовної заяви

В зв’язку з наданими представником відповідача в судовому засіданні [дата] поясненнями, вважаю за необхідне звернути увагу суду на наступне.

В письмовому поясненні відповідач визнає, що не має можливості надати "другу частину" договору страхування. Проте, надалі наполягає на обґрунтованості відмови у виплаті страхового відшкодування.

Зокрема, відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" (далі – Закон) договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. При цьому, як підставу для відмови вказує пункт 5.1.5. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від [дата] (далі – Правила). Враховуючи, що позивач з Правилами ознайомлений під розписку, відповідач наполягає на тому, що ним обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Однак, така позиція не відповідає законодавству та спростовується наступним.

По-перше, те, що договори страхування повинні відповідати правилам страхування не означає, що договори страхування і правила страхування тотожні поняття. Це випливає зі змісту статей 16 та 17 Закону, аналіз яких показує, що правила страхування і договір страхування відносяться як загальне і конкретне. Правила страхування закріплюють загальну стратегію і вимоги до виду страхування (в даному випадку добровільного страхування транспорту), а договір закріплює конкретні умови кожного окремого випадку страхування з кожним страхувальником.

До прикладу, правила страхування повинні містити страхові ризики які охоплюються даним видом страхування (ч. 2 ст. 17 Закону), а договір повинен містити перелік страхових випадків (ч. 4 ст. 16 Закону).

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (ч. 1 ст. 8 Закону).

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування)... (ч. 2 ст. 8 Закону).

Кожен страхувальник вільний у виборі страхових випадків, від яких бажає застрахувати свій транспорт.

Отже, наявність певних умов в правилах страхування зовсім не означає, що такі умови присутні у всіх без винятку договорах страхування даного виду з усіма страхувальниками.

По-друге, відповідно до підпункту 5.1.5 пункту 5.1. розділу 5 Правил, на який посилається відповідач, виключенням зі страхових випадків є використання транспортного засобу у незадовільному стані тільки за умови, що:

-       ДТП відбулась безпосередньо внаслідок такого незадовільного стану;

-       про такий стан автомобіля було заздалегідь відомо позивачу.

Однак, жодними матеріалами даної справи такі обставини не підтверджені. Навпаки, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДТП сталося внаслідок того, що позивач не справився з керуванням, з'їхав в кювет та перекинувся. А та обставина, що на момент ДТП автомобіль експлуатувався тільки два роки, давали позивачеві обґрунтовані підстави вважати, що автомобіль знаходиться в придатному для експлуатації стані.

По-третє, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені ч. 1 ст. 26 Закону, та ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). При чому, в ч. 2 ст. 26 Закону та ч. 2 ст. 991 ЦК передбачено можливість існування інших підстав для відмови у виплаті відшкодування, але тільки тих, що передбачені договором страхування. Відтак, підстави відмови у виплаті страхового відшкодування можуть закріплюватися лише в ЦК, Законі та в договорі страхування.

Отже, посилання відповідача у письмових поясненнях на Правила як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Зважаючи на вищенаведене, вважаю, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні, а відтак, відповідач зобов’язаний був здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві.

Ключові слова: адвокат, врегулювання страхового випадку, договір страхування, страхове відшкодування, страховий випадок, страховик, страхування, стягнення страхового відшкодування